ЕМІГРАНТИ


"Дві людини, дві абсолютно чужі душі, що силою обставин прикуті одна до одної. Протягом часу, що триває вистава, вони мають пройти періоди глузування, щастя, спорідненості і незрозумілого тяжіння, страшного розладу і майже сповідальної відвертості. Поки один – сповідується, інший просто живе. Імен не мають: АА та ХХ, перший і останній.Обидва дослухаються до кроків нагорі. Для них свято – це те, що  завжди «над» тобою. Вони  емігранти. Вони – чужі. І для оточуючих, і для себе. Вимушені сусіди, емігранти, безбатченки, це люди, що живуть спогадами і химерними надіями. Політичний емігрант (АА – засл. арт. України Олексій Биш) і «ковбасний», виснажений трудівник ХХ (арт. Микола Пономаренко). Кожен з них являє собою уламок чогось колись цілісного.Взагалі, антагонізм героїв – соціальна, інтелектуальна, врешті мовна протилежність – в цій постановці не випирає, а згладжується. Їхня новорічна самотність – надривна (подеколи – надто надривна), виливається в безкінечні суперечки, плітки, сповіді, дріб`язкові сварки, спроби самогубства, каяття…  Та вимушене спільне проживання викликає відчуття майже сімейної спорідненості – з властивими тривалим сімейним стосункам сварками. І врешті обіймами. Братерськими чи скоріш батьківськими."

Віра Єдемська